Трекінг вздовж Південного Бугу присвячений Дню Довкілля

Це вже, майже, традиція - професійне свято, День Довкілля святкувати, поєднуючи фізичну активність та відпочинок на природі. Адже це гарний рецепт як зішкребти наліт втоми, накопиченої буднями та рутиною і зарядити свої дюрасели на повний бак.

Щоразу стараємось не повторюватись та намагаємось обирати інший вид активності та нові місця відпочинку. Це не просто і потребує опрацювання та підготовки. Святкування цього року не стало виключенням - нам вдалось зберегти традицію, поєднати реальне фізичне навантаження та чарівну природу, наближену до її первозданного вигляду. І це все завдяки трекінг-походу вздовж Південного Бугу!

Від самого початку, це була ідея звичайного рекреаційний пішого походу вздовж річки орієнтовною відстаню 15 км від с. Довгополівки до с. Потуш. Ця місцевість характеризується віддаленністю не тільки від промислових об"єктів, але й, вцілому, від уваги цивілізації, незважаючи на відносно близьке розташування до обласного центру. Досить несподівано для себе на такому, відносно, невеликому відрізку вдалося зустріти повний спектр неймовірного різноманіття ландшафту, краєвидів та місцевості.

Маршрут, вибраний на моніторі компьютера по гугл-карті провів нас через зелені луги та скелясті гори, дрімучі ліси та поля, яри та мальовничі села.

Звичайно, перлиною цього краю являється Південний Буг. І він тут виявився у всій своїй дивовижній красі. Це і перемінний характер річки: від спокійної та повноводної - до граючої та бурлячої на кам"яних грядах порогів; це і різноманіття ландшафту: від пологих берегів з лугами - до крутих схилів і, навіть, гранітних скель; це неймовірна пишна рослинність та ліси попри берегів.

А доповнило все різномаїття ще й повний спектр погоди - від ясного неба зранку, до перемінної хмарності вдень та зливи наприкінці походу! Дивовижно, але це саме той випадок, коли примхи погоди тільки додали сильних та повних вражень з боку матінки-природи!

Очевидно, що п'ятигодинний п'ятнадцятикілометровий марш-бросок з рюкзаками не був легкою прогулянкою. Карти свідчили про те, що обраний маршрут не має суцільної стежки, а деякі ділянки виглядали, взагалі, непрохідними. Навіть місцеві жителі радили нам обхідні шляхи.

Тому місцями приходилось кружляти в пошуках шляху, продираючись через тропічні зарослі лісу, йти навпрошки по пересічній місцевості, карабкатись підгору по багнюці чи вертикальним кручам. Але, однозначно можна сказати, що цей похід перевершив наші очікування. Всі наші зусилля та намагання були нагороджені потужним зарядом енергії та позитиву, який запам’ятається на довго.)