Коли і кому потрібно проходити процедуру оцінки впливу на довкілля

Попри набрання чинності у 2018 році Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», продовжують виникати ситуації і питання, які мають різне трактування і потребують уважного розгляду. Зокрема, в частині визначення моменту та підстав для  проведення процедури оцінки впливу на довкілля для підприємства.

Відразу необхідно зауважити, що цей закон є законодавчим актом прямої дії (на відміну від більшості інших законів) – тобто, містить всі необхідні та достатні критерії для визначення часу та видів об’єктів, для яких він застосовується.

Також відмітимо, що закон не передбачає добровільного проходження процедури оцінки впливу на довкілля. Тому, якщо підприємство не відповідає умовам, передбаченим цим законом – така процедура не тільки не обов’язкова, а, взагалі, не повинна проводитись. Тож звернімо увагу за яких умов, взагалі, необхідне ОВД і, перше питання: коли виникає необхідність проводити ОВД?

Відповідь знаходиться у першій частині п.1 Статті 3 яка передбачає, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішення про провадження планованої діяльності… Тож перша умова, яка повинна бути присутньою при визначені необхідності проведення оцінки впливу на довкілля – це наявність планованої діяльності.

Відповідно до пп.3, п.1, Статті 1 закону: планована діяльність – планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об’єктів, інше втручання в природне середовище.

Іншими словами, планована діяльність – це перспектива змін на підприємстві, які, як правило, мали б бути оформлені у формі проекту будівництва, реконструкції, тощо (хоча це не обов’язково) в результаті яких відбудеться зміна у впливі на навколишнє середовище, що може бути у вигляді, зокрема,  збільшення викидів, скидів, утворення відходів, споживання ресурсів, тощо.

Тепер з’ясуємо кому необхідно проводити процедуру ОВД – на це питання дає відповідь те саме положення закону, а саме – планованій діяльності, визначеній частинами другою і третьою статті 3. Тож друга умова – це відповідність характеристики типу, виду та потужності обладнання підприємства переліку обладнання, вказаному у вищевказаних пунктах.

Тут одночасно і простіше, і складніше визначитись. Простіше, так як згадані пункти містять вичерпний список об’єктів, обладнання чи устаткування, а складніше для тих, хто має сумніви щодо віднесення / не віднесення, так як консультаційного органу не існує і юридично легітимного роз’яснення ніхто вам не дасть.

Тому потрібно разом із залученням всіх зацікавлених осіб (підприємство, проектант будівництва, екологічний консультант) уважно читати закон, вивчати існуючу практику на базі єдиного реєстру з ОВД, можливо, проводити консультації з екологічною інспекцією, ДАБІ та організаціями, які здійснюють експертизу проектів будівництва. Проте потрібно пам’ятати, що попри залученість будь-яких експертів до цього процесу відповідальність за прийняте рішення лишається на стороні підприємства.

Проте, якщо ми дочитаємо ту саму статтю до кінця, то нас чекає ще одне положення, на яке необхідно звернути увагу, а саме – планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об’єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Постанова КМУ №1010 від 13 грудня 2017 року  «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля» містить згадані критерії і чітко визначає та описує випадки, при яких зміни на підприємстві не відносяться до планованої діяльності, а значить не потраплять під дію процедури з ОВД.

Іншими словами, ця Постанова описує винятки, які не вважаються такими, що носять значний характер впливу на довкілля та при їх здійснені не потрібно проводити процедуру ОВД. Положення цієї Постанови обов’язково потрібно враховувати при визначенні планованої діяльності, а значить необхідності проведення ОВД.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане про час та підстави проведення процедури оцінки впливу на довкілля на підприємстві, робимо висновки та формулюємо дві чіткі умови (та один виняток):

1. Коли – перед змінами у діяльності, що призведуть до змін впливу на довкілля;
2. Кому – об’єкт (обладнання, устаткування), що чітко відповідає переліку в законі;
3. Виняток – діяльність відповідає критеріям, передбачених ПКМУ №1010.

І на остаток, у випадку, якщо по результатам цього аналізу законодавчих вимог ваші зміни все-таки відносяться до планованої діяльності – необхідно врахувати ще одну умову з цієї статті – планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.  

Тобто, процедура ОВД повинна передувати моменту прийняття рішення про провадження цієї діяльності, а самим змінам поготів! Іншими словами, повинна бути така послідовність: процедура ОВД – прийняття рішення про плановану діяльність – провадження нової діяльності.

Проте що робити, якщо правильний момент вже втрачено – рішення прийнято, для прикладу, об’єкт збудовано та/або введено в експлуатацію – тож який сенс робити попередній етап? Відповідь не однозначна. В зв’язку з тим, що законодавством передбачений зв’язок між процедурою ОВД та документами дозвільного характеру –  дозвільні органи мають право і можуть, а в деяких випадках будуть вимагати Висновок з ОВД при видачі дозволів (викиди, СВК, оброблення відходів). Тож, по цій причині не вдасться уникнути ОВД.